Ендопротезування кульшового суглоба

У процесі еволюції людина стала домінуючим видом, і багато в чому це стало можливо завдяки прямоходінню. Але, на жаль, і тут є зворотний бік: суглоби нижніх кінцівок зазнають значних навантажень і схильні до зносу. Особливо вразливий тазостегновий суглоб – найбільший за розмірами зчленування кісток у людському організмі.

Ендопротезування кульшового суглоба – один із найефективніших способів лікування патологій опорно-рухового апарату. Операція із заміни пошкоджених структур на штучні протези дає змогу позбутися дискомфорту під час пересування і повернутися до нормального способу життя. Зробити таку операцію можна в профільній клініці. Подробиці за посиланням: https://medicalplaza.ua/content/endoprotezirovanie-tazobedrennogo-sustava.

Показання до проведення операції

Під час ходьби тазостегновий суглоб відчуває навантаження від усієї верхньої частини тулуба. Будучи складним системним утворенням, він схильний до травм і пошкоджень, унаслідок яких розвиваються дегенеративно-дистрофічні ураження.

Подібні патології можуть розвиватися на будь-якому етапі життя, але особливо сильно суглоби зношуються до літнього віку. Головна небезпека полягає в тому, що з часом захворювання прогресують. І якщо не надати своєчасну допомогу, людина ризикує повністю втратити можливість пересуватися.

Показання до ендопротезування:

остеоартроз суглобів 3-4 ступеня;
односторонній деформуючий артроз 2-3 ступеня в поєднанні з анкілозом колінного або гомілковостопного суглоба;
асептичний некроз суглобової голівки;
ураження суглобів на тлі хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака;
осколкові переломи головки стегнової кістки;
помилкові суглоби і незрощені переломи шийки кістки стегна;
травматичні ушкодження, переломи голівки і шийки стегнової кістки у пацієнтів віком понад 65 років;
злоякісні пухлини в шийці та голівці стегнової кістки.

Операцію із заміни суглоба на штучний протез проводять тільки в тому разі, якщо рухова активність практично неможлива. Ендопротезування не є універсальною методикою, іноді воно може виявитися марним і навіть завдати шкоди хворому. Лікар повинен об’єктивно оцінити стан пацієнта і можливу користь від хірургічного лікування.

Протипоказаннями до ендопротезування є туберкульоз, захворювання серцево-судинної системи, гострий і хронічний остеомієліт, психічні розлади, легеневі патології, інфекційні вогнища і запальні процеси в організмі, недостатня міцність кісткової тканини.

Підготовка до ендопротезування

Ендопротезування вважається досить складною операцією, і її успіх багато в чому залежить від правильної підготовки. Підготовчі заходи мають як медичний, так і загальносоціальний характер:

відвідування терапевта для оцінки загального стану;
зниження ваги за надмірної маси з метою зниження навантаження на ендопротез у післяопераційний період;
виконання комплексу спеціальних фізичних вправ для зміцнення м’язів;
лабораторні дослідження крові та сечі;
МРТ і рентгенографію суглоба.

Техніка проведення операції

Ендопротезування може бути:

тотальним, за якого суглоб змінюється повністю;
поверхневим, що передбачає заміну головки стегнової кістки і вертлюжної западини.

Імплантати, що встановлюються замість пошкоджених зчленувань, здатні витримувати таке саме навантаження, що і природний суглоб. Залежно від типу фіксації розрізняють протези:

із цементним кріпленням на біологічний клей;
з безцементним кріпленням за рахунок виступів, заглиблень і отворів, які з часом зростаються з кістковою тканиною;
з гібридною формою фіксації.

Операція виконується під загальною або місцевою анестезією і триває 1-2 години. Хірург видаляє пошкоджені елементи суглоба і на їхнє місце встановлює протез.

Реабілітація після хірургічного втручання

Реабілітація включає лікувальну фізкультуру, дихальну гімнастику, прийом лікарських препаратів для відновлення імунітету. Головне правило на цьому етапі – послідовне нарощування навантажень на оперовану кінцівку. При дотриманні лікарських рекомендацій пацієнт уже через 3 місяці зможе повернутися до активного способу життя.