Година спілкування на тему: “Непрощений злочин…”
Автор публікації
Посада: Вчитель початкових класів
Місце роботи: Малокопанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Місце роботи: Малокопанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Вікно перегляду документа
Вихователь Дроботько Тетяна Андріївна
Виховний захід: Вшанування жертв ГолодоморуОзнайомте учнів з трагедією Голодомору: свідчення, пам'ять загиблих, відвідування меморіалів. Наголос на збереженні історичної пам'яті та патріотизмі.
Вчитель зарубіжної літератури, педагог-організатор Паращук Катерина Віссаріонівна
Афганістан - наш біль, наша пам'ять: сценічний виступВшанування учасників війни в Афганістані: вірші, виступи, танець пам'яті. Дізнайтеся про уроки історії та мужність солдатів.
Голубченко Анна
Розвиток конфліктології в класі: ключ до єдностіДопоможіть учням навчитися ефективно вирішувати конфлікти та формувати взаєморозуміння в колективі. Виховуймо толерантність разом!
Вчитель російської мови та літератури Рожкова Світлана Василівна
Суд над Раскольніковим: Урок з «Злочину і кари»Досліджуйте еволюцію образу Раскольнікова на уроці у Костянтинівській школі. Важливість людського життя та бунт у творчості Достоєвського.
Вчитель біології Голубченко Анна Миколаївна
Конфлікт і спілкування: тренінг для учнівДосліджуйте конфлікти та ефективне спілкування на нашому тренінгу! Розвивайте навички співпраці та конструктивного діалогу.
Вихователь ГПД Кукол Наталя Василівна
Виховна година: «Його величність-хліб» для учнівПоглибте знання учнів про значення хліба, процес його виготовлення та виховуйте повагу до праці через інтерактивні заняття.
Вчитель російської мови і зарубіжної літератури Боряк Галина Анатоліївна
Аналіз символіки роману «Злочин і кара»Досліджуйте символіку та персонажів роману Достоєвського. Розвивайте навички критичного мислення на захоплюючих уроках!
На жаль, нам не вирвати цих страшних сторінок з історії нашого народу. Сучасне покоління має навчитись цінувати людське життя, людську працю, зрозуміти цінність та значення хліба. Вічна пам”ять стражденним!
Марино Олексіївно! Тема голодомору – це біль нашого народу. В тому числі і моєї родини. Пригадую, бабуся розповідала про те, як міняла єдине платтячко на відро дрібненької картоплі і по дорозі додому злодії стягнули той пакуночок залізними кігтями з даху поїзда, на якому добиралася. В дорозі захворіла на тиф і напівживою її притягнув односельчанин до краю городу… Вижила… Два роки тому бабуся покинула цей світ і завжди любила казати: “Діти, як добре зараз жити…”. Ми не маємо права забувати роки історії, яка кривавим ножем пройшлася по родинах українців. Діти мають про це знати, але не паніку мають сіяти такі спомини, не розпач, а надію, що сьогоднішнє покоління буде мудрим, цінуватиме людей праці, возвеличуватиме труд, як можливість відчувати себе людиною, творцем. Дякую за розробку, яка торкається струн душі, будить в людях людське і живить нашу пам’ять. Успіхів!
Ми повинні пам`ятати історію свого народу, навіть таку гірку, бо це ще і знання, як такого більше недопустити. У даній роботі виважене кожне слово, кожна фраза несе емоційне навантаження. Читала і плакала. Дякую за чудову роботу. Дай Боже всім нам миру і спокою.