Година спілкування на тему: “Непрощений злочин…”
Автор публікації
Посада: Вчитель початкових класів
Місце роботи: Малокопанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Місце роботи: Малокопанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей, виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм, розвивати у дітей траурний етикет, дотримання традицій вшанування померлих і загиблих.
Вікно перегляду документа
Вчитель історії та правознавства Філоненко Олена Петрівна
Лінійка – реквієм до дня пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років «Страта голодом»
Вчитель біології Голубченко Анна Миколаївна
Година спілкування з елементами тренінгу для учнів 10-11 класів на тему “Конфлікт і спілкування”
Голубченко Анна
Година спілкування з елементами тренінгу для учнів 10-11 класі на тему: Конфлікт і спілкування
Вихователь групи продовженого дня Плєшакова Яна Віталіївна
Виховна година на тему: “День святого Миколая”
Вчитель англійської мови Ярова Анастасія Олександрівна
План – конспект уроку рольової гри з англійської мови з використанням ІКТ у 6 класі «Crime and punishment. Злочин та кара»
Вчитель російської мови і зарубіжної літератури Боряк Галина Анатоліївна
Конспект уроку зарубіжної літератури 10 клас “Система образів роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”
Вчитель російської мови та літератури Рожкова Світлана Василівна
Урок з зарубіжної літератури теми: «Урок-суд за романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»
На жаль, нам не вирвати цих страшних сторінок з історії нашого народу. Сучасне покоління має навчитись цінувати людське життя, людську працю, зрозуміти цінність та значення хліба. Вічна пам”ять стражденним!
Марино Олексіївно! Тема голодомору – це біль нашого народу. В тому числі і моєї родини. Пригадую, бабуся розповідала про те, як міняла єдине платтячко на відро дрібненької картоплі і по дорозі додому злодії стягнули той пакуночок залізними кігтями з даху поїзда, на якому добиралася. В дорозі захворіла на тиф і напівживою її притягнув односельчанин до краю городу… Вижила… Два роки тому бабуся покинула цей світ і завжди любила казати: “Діти, як добре зараз жити…”. Ми не маємо права забувати роки історії, яка кривавим ножем пройшлася по родинах українців. Діти мають про це знати, але не паніку мають сіяти такі спомини, не розпач, а надію, що сьогоднішнє покоління буде мудрим, цінуватиме людей праці, возвеличуватиме труд, як можливість відчувати себе людиною, творцем. Дякую за розробку, яка торкається струн душі, будить в людях людське і живить нашу пам’ять. Успіхів!
Ми повинні пам`ятати історію свого народу, навіть таку гірку, бо це ще і знання, як такого більше недопустити. У даній роботі виважене кожне слово, кожна фраза несе емоційне навантаження. Читала і плакала. Дякую за чудову роботу. Дай Боже всім нам миру і спокою.