super@urok-ua.com

Година спілкування на тему: “Непрощений злочин…”

Автор публікації
Автор матеріалу: Година спілкування на тему: “Непрощений злочин…”
Посада: Вчитель початкових класів
Місце роботи: Малокопанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наскільки корисна ця публікація?

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Вікно перегляду документа
Короткий опис документу

Документ описує сценарій години спілкування, присвяченої Голодомору 1932-1933 років, підготовленої в Малокопанівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Метою заходу є вшанування пам’яті жертв Голодомору і виховання патріотизму серед учнів. Програма включає:

  1. Оформлення музейної кімнати з символічними елементами.
  2. Вступні слова диктора, які нагадують про трагедію.
  3. Виступи ведучих з віршами та зверненнями.
  4. Демонстрація документального фільму «Великий голод».
  5. Виступ учителя з інформацією про причини і наслідки Голодомору.
  6. Свідчення вцілілих, які розповідають про свої переживання під час голоду.

Сценарій підкреслює значення пам’яті про трагічні сторінки історії та необхідність осмислення минулого, щоб уникнути повторення подібних трагедій в майбутньому.

Закрити

Хвилинка реклами

Завантаження файлу почнеться через

cекунд

Завантажити файл
()

Відгуки та пропозиції

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 коментарі

  1. На жаль, нам не вирвати цих страшних сторінок з історії нашого народу. Сучасне покоління має навчитись цінувати людське життя, людську працю, зрозуміти цінність та значення хліба. Вічна пам”ять стражденним!

  2. Марино Олексіївно! Тема голодомору – це біль нашого народу. В тому числі і моєї родини. Пригадую, бабуся розповідала про те, як міняла єдине платтячко на відро дрібненької картоплі і по дорозі додому злодії стягнули той пакуночок залізними кігтями з даху поїзда, на якому добиралася. В дорозі захворіла на тиф і напівживою її притягнув односельчанин до краю городу… Вижила… Два роки тому бабуся покинула цей світ і завжди любила казати: “Діти, як добре зараз жити…”. Ми не маємо права забувати роки історії, яка кривавим ножем пройшлася по родинах українців. Діти мають про це знати, але не паніку мають сіяти такі спомини, не розпач, а надію, що сьогоднішнє покоління буде мудрим, цінуватиме людей праці, возвеличуватиме труд, як можливість відчувати себе людиною, творцем. Дякую за розробку, яка торкається струн душі, будить в людях людське і живить нашу пам’ять. Успіхів!

  3. Ми повинні пам`ятати історію свого народу, навіть таку гірку, бо це ще і знання, як такого більше недопустити. У даній роботі виважене кожне слово, кожна фраза несе емоційне навантаження. Читала і плакала. Дякую за чудову роботу. Дай Боже всім нам миру і спокою.